Матч завершився з нічийним рахунком 1:1.

Пропонуємо вашій увазі фоторепортаж з матчу Лужани — Національна збірна України (ветерани) 1:1.

Під час візиту титулованих гравців на Буковину нам вдалося поспілкуватися з легендарним українським футболістом, головним тренером ветеранської збірної Анатолієм Дем'яненком. Поговорили про останні події у вітчизняному футболі.

Пропонуємо вашій увазі фоторепортаж з майстер-класу ветеранської збірної України у «Маленькому Парижі».

«Граємо не тільки в межах України»

- Розкажіть про національну збірну України серед ветеранів. Де останнім часом грали зірки українського футболу?

- Ми багато їздимо. Це, звісно, завдяки нашому спонсору – віце-президентові ФФУ та президентові Асоціації ветеранів футболу України Олегу Собуцькому. Ця людина дуже любить футбол.

Граємо не тільки у межах України. Ми тиждень тому повернулися з Угорщини. Грали з місцевою збірною. Спочатку ми грали в Ужгороді, а матч – відповідь відбувся у Будапешті. Зіграли ми і в Канаді. Там нас добре зустрічала діаспора.

Через три дні їдемо в АТО. Там будемо два дні. За сезон ветеранська збірна грає 40-50 матчів. Якщо не більше.

- За національну ветеранську збірну України вже встиг зіграти буковинець Юрій Шелепницький. Як склалися стосунки з нашим земляком?

- Він був в Ужгороді та їздив з нами у Будапешт. Юрій – дуже хороша людина та чудовий гравець. Це – найголовніше.

«Шевченкові ще треба дати шанс»

- Не можемо Вас не запитати про київське «Динамо». У чому, на Ваш погляд, причини останніх невдач титулованої команди?

- Тут треба дивитися глибоко, бо та трансферна політика, яка була у «Динамо», не пішла на користь команді. Я завжди вважав і буду вважати: якщо легіонер, то він повинен грати на голову вище українського футболіста.

- Як Ви оцінюєте перехід Андрія Ярмоленка у клуб «Борусія» (Дортмунд)? Кажуть, що Андрій зробив правильний вибір...

- Думаю, що так воно і є. Про це можна судити з того, як він проводить матчі, взаємодіє з партнерами. Найголовніше те, що його прийняла команда. Наскільки я зрозумів, у нього з іншими гравцями хороші стосунки. Андрій грає на пристойному рівні. Гадаю, що «Борусія» його команда.

- Нещодавно національна збірна України завершила відбір на чемпіонат світу. Яка Ваша оцінка гри збірної? Чи повинен Андрій Шевченко продовжувати працювати з нашою національною командою?

- На мою думку, Шевченкові ще треба дати шанс. Якщо Ви помітили, то у збірній дуже багато молодих гравців. Вони зараз трохи, так би мовити, обтерлися. Матчі за збірну, то зовсім інший футбол. Не забувайте, що за збірні грають кращі футболісти своїх країн. Звісно, що до складу збірної Хорватії входять гравці дуже високого рівня. Вони представляють топові клуби Європи. Зрештою, тут майстерність далася взнаки.

«Не можу працювати у колективі без завдань»

- Чи плануєте повернутися до тренерської роботи у професійному клубі?

- Люблю працювати тоді, коли у команди є завдання. Я не можу працювати у колективі без завдань.

- Ви часто приїжджаєте на Буковину. Відомо, що у Вас є друзі у Вижницькому районі...

- Сьогодні (розмова відбувалася напередодні гри в Лужанах – авт.) вони приїдуть на гру у Лужани. Приємно, що ми провели майстер-клас для дітей, роздавали автографу. Для дітей – це велика подія. Звісно, що хочу подякувати Йосипу Віцнуделю («Маленький Париж»). Він – наш друг, який допомагає футбольним ветеранам. Ми із задоволенням їздимо сюди відпочивати. Нам дуже приємно тут перебувати.

Хочеться також подякувати голові Чернівецької обласної федерації футболу Василю Орлецькому. Василь Григорович постійно з нами їздить та суттєво допомагає ветеранському футболу.

- Ваші побажання буковинським уболівальникам, які хочуть бачити у Чернівцях команду високого рівня?

- На Буковині завжди були хороші футболісти. Звісно, що хотілося побачити «Буковину» у Прем'єр-лізі. Люди скучили за футболом. На Західній Україні завжди були хороші футболісти та команди. Грати проти них завжди було важко. Зрозуміло, що зараз є політичні моменти. Йде війна. Як кажуть, зараз не до цього. На жаль, футбол вже став трохи не тим. На матчі приходить мало глядачів. Треба все це відроджувати. А відроджувати як? За допомогою своїх людей та власними ресурсами. Сподіваємося, що це все якнайшвидше закінчиться і ми рухатимемося далі.