Іван Гакман: «Найголовніше те, що є бажання залишатися у футболі» (ФОТО, ВІДЕО)

Середа, 05 лютого 2020 16:31
Іван Гакман Іван Гакман

Нещодавно виповнилося 65 років відомому буковинському футболістові Івану Гакману.

Піцерія-ресторан італійскої кухні «Al Vesuvio» (Чернівці)

Стеж за новинами
ЧернівціСпорт у соцмережах!

Нас 1489!

Нас 3003!

Нас 301!

 

На початку нашої розмови футбольний ветеран сказав: «Найголовніше те, що є бажання залишатися у футболі та спорті».

Іван Васильович також розповів про виступи у «Буковині» та «Чорноморці», тренерський досвід у Чорткові, а також інші цікаві моменти з футбольного життя. 

Про перші кроки у футболі 

Моїми першими тренерами були Павло Сочнєв і Михайло Пейсіс. Тренувалися на стадіоні поблизу басейну. Там і «Буковина» тренувалася. Через цей майданчик пройшли усі ті, хто любить футбол. 

А в «Буковину» мене запросили ще до служби в армії. Я розумів, що ще не зможу виходити на поле. Тоді за чернівецьку команду грали такі відомі футболісти, як Валерій Семенов, Володимир Воронюк…Я ж продовжував грати за ДОК. Тоді був у тих командах, де знав, що обов’язково гратиму. Мені хотілося грати, а не носити м’ячі.

А потім була армія. Грали на чемпіонаті Збройних сил. Були команди СК «Луцьк», СКА (Львів). У Луцьку була команда майстрів від Прикарпатського військового округу. Я грав у львівському СКА, побував у Луцьку. Щоправда, тоді моя служба завершувалася. 

Про запрошення у «Буковину» та «Чорноморець» 

Після служби в армії мене запросили у «Буковину», де, зрештою, я завжди мріяв грати. Для мене це тоді був максимум. А якщо наполегливо працюєш, то і результат прийде. У 1976 році «Буковина» грала в Одесі з місцевим СКА. Тоді мене, Габора Качура та Валерія Богуславського запросили в одеський «Чорноморець». Ми з Качуром поїхали, а Богуславський вирушив до Одеси пізніше. 

Я навіть і не мріяв про запрошення у вищу лігу, однак таке сталося. В Одесі трохи був неправий. Як кажуть, «спіймав зірочку». Щоправда, мене одразу поставили на місце. Зрештою, вища ліга, то є вища ліга. Це чудова школа. 

Про єдиний гол у вищій союзній лізі 

Того дня (17 червня 1978 року. Москва. Матч «Динамо» - «Чорноморець» - 2:3 – авт.) у мого племінника було весілля. Я грав лівого хава. А ось у «Динамо» правого хава грав представник союзної збірної. На жаль, забув прізвище цього гравця. Все обійшлося добре – «Чорноморець» виграв з рахунком 3:2 (Іван Гакман зрівняв рахунок на 7 хвилині зустрічі – авт.). Тоді тренером одеської команди працював Віктор Прокопенко. Царство йому небесне… Він дуже хороший тренер. 

Про повернення в «Буковину» та чемпіонський сезон - 82 

Після виступів в одеському СКА та херсонському «Кристалі» повернувся у «Буковину». Я дуже хотів знову виступати за рідну команду. Буковинці, напевно, такі люди, що хочуть представляти свій рідний край. Склад «Буковини» тоді складали 85 відсотків чернівецьких футболістів. У 1982 році ми виграли другу союзну лігу (шоста зона).

Хоча у першу лігу не потрапили. Можу впевнено сказати, що ми були сильнішими за команди, які представляли Могильов і Самарканд. Скажу відверто: тодішня наша влада не дуже і хотіла бачити нас у першій лізі. Перша ліга – це певні витрати. Думаю, що і тренери чернівецької команди теж не дуже цього хотіли. 

Про спад «Буковини» у середині 80-х років 

Був у нас такий футболіст, як Віктор Барчук (у 1982 році – капітан «Буковини» - авт.). Він грав лівого захисника. Тоді існував віковий ценз. Тому Вікторові довелося залишити команду. Ми проводили багато атак саме через Барчука. Казали: «Віддай Барі, а він зробить все, що треба». Думаю, що Віктор Олійник забив 40 відсотків своїх голів після передач Барчука.

Десь також не вгадували зі складом. У футболі таке трапляється. А коли прийшли молоді гравці, то такого ефекту вже не було. Ми вже не могли показати такого результату, як у 1982 році. 

Про те, чому залишив «Буковину» 

Я міг ще грати. Коли поїхав у команду «Кристал» (Чортків), то у 37 років грав у першій лізі чемпіонату України. Після сезону – 86 у «Буковину» прийшов Юхим Школьников. Царство йому небесне… У мене з ним не склалися стосунки. Мені було не цікаво. Не знаю чому, однак таке трапляється. Пішов працювати у ДЮСШ, а згодом зрозумів, що ще можу грати у футбол. 

Про тренерську роботу у чортківському «Кристалі» 

Коли працював у «Кристалі», то там були буковинські гравці. Зокрема, Павло Ірічук. Я йому казав: «Бери сумку та поїхали. Там заробиш гроші та гратимеш у футбол». Павло грав навіть у «Дніпрі».

У Чорткові влада цікавилася футболом. Люди любили футбол. Хоча надзвичайних умов там не було. Тоді було легше з комплектацією команди. Зі мною у «Кристалі» працював Володимир Устінов. Він міг привезти на збори 6 гравців із Києва. Із Чернівців я запрошував 4 футболістів, а п’ять гравців були місцевими. Тоді було більше талантів, аніж зараз. 

Про виступи у чернівецькій «Ладі» 

Президент «Лади» Микола Шваб любив футбол, однак комплектація тренерського складу була на дуже низькому рівні. Хоча умови були непогані. Давали навіть «Жигулі». Згодом усе пропало. 

Про «Буковину» сучасного зразка 

Треба того, щоби наші депутати вболівали за футбол. У Чернівцях люди люблять «Буковину». Вболівальники ходять на футбол, хоча результат ніякий. Раніше була чехарда з тренерами. До нас привозили тренерів. Не треба було нікого везти. У нас є кому тренувати. Зрештою, у нас багато чого робиться неправильно. 

Про родину 

Син – у Торонто. Нещодавно виграв Кубок. У них там свій аматорський футбол. Онуки теж вже бігають. Дякую Богові за те, що у моїх рідних усе добре. 

Довідка «ЧС» 

Іван ГАКМАН народився 18 січня 1955 року в Чернівцях. У 1976 році Іван Гакман дебютував у складі чернівецької «Буковини», за яку провів 41 матч (1 гол). 

Напередодні сезону – 77 Гакман разом із іншим гравцем «Буковини» Габором Качуром отримав запрошення у команду вищої союзної ліги «Чорноморець» (Одеса). У 1977 році буковинець грав переважно за дублюючий склад одеської команди, за який забив 11 голів. Наступного року Іван Гакман провів за основу «Чорноморця» 6 матчів та забив 1 гол (у ворота московського «Динамо»). 

У 1979 році Іван Гакман виступав за команду першої союзної ліги СКА (Одеса) – 30 матчів (2 голи). А у сезоні – 80 буковинський футболіст грав за херсонський «Кристал» - 42 матчі (3 голи). 

У 1981 році футболіст повернувся до рідної чернівецької «Буковини». Кольори буковинської команди Іван Гакман захищав впродовж шести сезонів, а у 1983 році був капітаном колективу. У сезоні – 82 гравець став переможцем чемпіонату УРСР. У складі «Буковини» провів 304 матчі (11 голів).

Після розпаду союзу футболіст виступав за команду першої української ліги «Кристал» (Чортків). У сезоні – 1992/93 Іван Гакман був граючим головним тренером колективу з Тернопільської області. У сезоні – 1993/94 Іван Гакман зіграв 4 матчі (1 гол) за команду другої української ліги «Дністер» (Заліщики). 

У 1991, 1994 роках Іван Васильович грав за чернівецьку «Ладу» (52 матчі, 14 голів). Захищав кольори інших аматорських колективів Чернівецької області «Емальпосуд» (Садгора), СКА (Чернівці), «Калинівський ринок» (Чернівці), ФК «Васловівці». 

У складі ветеранської команди «Буковина» (Чернівці) Іван Гакман став чемпіоном та володарем Кубку України серед ветеранів (+35) - 2005, срібним призером чемпіонату України серед ветеранів (+50) - 2013.

Олексій МАМЧУК, «ЧернівціСпорт» 

Прочитано 296 раз

Даніел Раулюк – кращий професійний футболіст Буковини – 2019 (ЗА ВЕРСІЄЮ ВБОЛІВАЛЬНИКІВ)

Новини ФСК «Буковина». Партнер рубрики — піцерія-ресторан італійскої кухні Al Vesuvio

Буковинський футбол. Партнер рубрики — KOSTUMCHEK

Новини

Стеж за новинами
ЧернівціСпорт у соцмережах!

Нас 1489!

Нас 3003!

Нас 301!