Іван Яремчук: «Раніше було, насамперед, бажання грати у футбол»

Четвер, 19 березня 2020 07:21
2019 рік. Іван Яремчук виходить на поле стадіону «Буковина». 2019 рік. Іван Яремчук виходить на поле стадіону «Буковина».

Сьогодні, 19 березня, виповнюється 58 років видатному українському футболістові Івану Яремчуку.

Стеж за новинами
ЧернівціСпорт у соцмережах!

Нас 1536!

Нас 3091!

Нас 326!

Пропонуємо нашу розмову з Іваном під час його візиту у Чернівці.

«Часто-густо на заваді ставили травми»

- Іване, до того, як потрапити у київське «Динамо», Ви пограли у двох командах другої союзної ліги…

- Тоді я ще набував досвіду та вчився грати у великий футбол. Ви ж чудово розумієте те, що праця та любов до футболу не проходять даремно. Вийшло так, що після виступів у черкаському «Дніпрі» мене забрали у команду СКА (Київ). У цьому колективові грав два роки. Час проведений у СКА не пройшов даремно. Тим більше, що мене замітили Валерій Лобановський, Анатолій Пузач. 

Хто Вас порекомендував тренерам «Динамо» ?

- Чесно кажучи, я не знаю хто мене конкретно порекомендував «Динамо». І все ж думаю, що представники «Динамо» переглядали матчі за моєю участю. Тоді на мене, так би мовити, і поклали око. Врешті – решт, працездатність та старанність принесли позитивні результати.

Результат пошуку зображень за запитом иван яремчук футболист

1986 рік. Легенда світового футболу Лев Яшин спілкується із уродженцями Закарпаття Василем Рацом та Іваном Яремчуком.

 - Чи могли Ви очікувати на те, що одразу станете основним гравцем титулованої команди ?

 - Хто ж тоді міг подумати, що за два роки я виграю все, що тільки можливо ? Я став заслуженим майстром спорту, виграв Кубок володарів кубків, а також поїхав у Мексику на чемпіонат світу, де збірна продемонструвала чудовий футбол. Зрештою, я тоді просто виконував свою роботу на правому фланзі. Мої старання переросли у такі якості, які давали мені тоді можливість виступати у збірній СРСР. Закріпився я і у основі «Динамо» на позиції правого півзахисника. На жаль, часто – густо на заваді ставали травми.

- 27 серпня 1986 року Ви отримали важку травму у матчі «Кубка Сантьяго Бернабеу» проти команди «Реал» (Мадрид). Травмував Вас чемпіон світу – 86 у складі збірної Аргентини Хорхе Вальдано. Чи вибачився він перед Вами ?

- Так. Він приходив у лікарню. Вальдано подарував мені позолочений годинник від клубу «Реал» (Мадрид). Я вже не пам’ятаю те, хто ще приходив із Вальдано. Вони попросили пробачення. До речі, окрім того, що аргентинець поламав мені ногу, він мені ще і зв’язку порвав… Я залікував перелом, а потім голеностоп давав про себе знати. Голеностоп лікував ще півроку. Вийшло так, що практично рік я не грав у великий футбол. Потім трохи оговтався, набрав форму. А у футбол я бігав до 38 років. До речі, у складі полтавської «Ворскли» спромігся стати бронзовим призером чемпіонату України та зіграти у Кубку УЄФА (тоді Іванові Яремчуку було 35 років – авт.).

- Чи зберігаєте годинник, який Вам подарував Вальдано ?

- Ні. Цей годинник вже, напевно, хтось має у своїй колекції.

«Виступи у «Блау – Вайсс» вважалися для мене своєрідним трампліном»

- Першим Вашим закордонним клубом став «Блау – Вайсс» з Німеччини…

- Це була друга бундесліга. Виступи у команді «Блау – Вайсс» вважалися для мене своєрідним трампліном. Планувалося, що я спочатку закріплюся там, а згодом перейду у більш кваліфікований колектив. Вийшло так, що я відіграв півроку, а потім виникли проблеми з меніском. Згодом спробував закріпитися у берлінській «Герті». Побував на зборах з «Гертою», трохи пограв за цю команду. На жаль, знову на перешкоді стала травма.

Як бачите, у мене було багато травм. Що ж поробиш: таке, напевно, у мене футбольне життя. Зрештою, Ви ж знаєте, що футбол не обходиться без травм. Звісно, що є поодинокі випадки, того що гравцеві вдається пройти футбольну кар’єру без травм. Зокрема, Олег Блохін провів у «Динамо» 17 років та серйозних травм не мав.

- У 1997 році Ви допомогли полтавській «Ворсклі» стати бронзовим призером чемпіонату України. За рахунок чого команді, яка лишень підвищилася у класі, вдалося потрапити у призову трійку ? 

- У складі виступало багато кваліфікованих гравців. Зокрема, у Полтаві на правах оренди грали київські динамівці. Серед них – Олександр Венглинський, Олександр Головко та, на жаль, вже покійний Андрій Хомин. Ворота «Ворскли» захищав Андрій Ковтун, а у нападі діяв Сергій Чуйченко. Тоді у нас була команда пристойного рівня. Тому ми і посідали третє місце та непогано грали у Кубку УЄФА, де поступилися славетній бельгійській команді «Андерлехт». У цьому колективі виступав такий зірковий футболіст, як Енцо Шифо.

- У 90 – х роках були розмови щодо Вашого повернення у київське «Динамо»…

- Ви знаєте, у такому віці гравці не часто повертаються у «Динамо» для того, щоби зіграти в основному складі. Якщо не помиляюся, я зіграв одну чи дві гри, а потім мене забрали в Івано – Франківськ. Я домовився з президентом «Прикарпаття» Анатолієм Ревуцьким щодо виступів у цій команді. Я став гравцем «Прикарпаття» вже тоді, коли завершився період дозаявки. І все ж, мене заявили за команду з Івано – Франківська. Сталося так, що Григорій Суркіс, напевно, не знав те, що мене заявили у вигляді виключення. Я зіграв за «Прикарпаття» дві гри. Одну з них – проти київського «Динамо». Потім мені сказали те, що я не маю права грати.

- Відомо, що після завершення кар’єри гравця Ви могли працювати у київському «Динамо»…

- Тоді багато місць у клубі було зайнято. І все ж було сказано, що більш старші співробітники клубу завершать працювати, а дорогу дадуть молодшим. Вийшло так, що виникли фінансові проблеми. Здається, що тоді була зарплата 2 тисячі доларів, а потім все перегралося.

Результат пошуку зображень за запитом иван яремчук футболист

Титулований футболіст із видатним буковинським співаком Назарієм Яремчуком.

- У Вашій кар’єрі гравця були матчі проти чернівецької «Буковини». Чим запам’яталися ці зустрічі ?

- Чернівці – чудове місто. Дивуюся тому, що у такому місті немає великого футболу. У Ковалівці є, в Олександрії є… Хотілося того, щоби у Чернівцях була команда Прем'єр-ліги та грала на рівні з грандами українського футболу. Для цього треба людину, яка би любила футбол та вкладала гроші в команду. А коли є інфраструктура, то є можливість запросити досвідченого тренера та кваліфікованих футболістів. 

Я пригадую свої молоді роки, коли приїжджав грати у Чернівці за черкаський «Дніпро». Тоді у Чернівцях була серйозна команда. Відношення до футболу було іншим. Тоді не було таке, що тільки гроші, гроші і ще раз гроші. Тоді було, насамперед, бажання грати у футбол. Люди билися за копійки. Зараз молодь цікавлять, насамперед, матеріальні блага. А коли підписують контракт, то грають у півсили та не віддаються на футбольному полі. 

- Ми не можемо спитати про Ваші успіхи у більярді. Коли захопилися цим видом спорту ?

- Це сталося ще тоді, коли виступав у другій союзній лізі за черкаське «Дніпро». Тоді не було таких гарних клубів, як зараз. Того часу у будинках офіцерів були більярдні. Я ходив, дивився, набував досвіду. Потрохи грав сам. Згодом взяв участь у чемпіонаті України, де посів третє місце. У 1998 році отримав звання «майстер спорту».  

- Розкажіть про своє нинішнє футбольне життя …

- Я тренуюся двічі на тиждень. Трохи бігаю з молоддю. Звісно, що трохи важко, однак стараюся. Я продовжую жити футболом. Хоча у мене вже було стільки травм…Інший би на моєму місці вже сказав: «Вистачить вже цього футболу»… Десь, можливо, і треба поберегти здоров'я , однак душа все одно прагне футболу. 

Довідка «ЧС»

Іван ЯРЕМЧУК народився 19 березня 1962 року (Великий Бичків, Закарпатська область). Заслужений майстер спорту. Виступав у командах «Дніпро» (Черкаси), СКА (Київ), «Динамо» (Київ), «Герта» (Берлін, Німеччина), КамАЗ (Набережні Човни, Росія), «Хапоель» (Рішон – ле – Ціон, Ізраїль), «Богеміанс» (Прага, Чехія), «Мунайші» (Актау, Казахстан), «Текстильник» (Камишин, Росія), «Ворскла» (Полтава), «Прикарпаття» (Івано – Франківськ) та збірну СРСР. 

Досягнення:

Учасник чемпіонату світу – 1986,1990 

Володар Кубка кубків УЄФА (1986) 

Триразовий чемпіон СРСР (1985,1986,1990) 

Триразовий володар Кубку СРСР (1985,1987,1990) 

Нагороджений орденами «За заслуги» ІІІ ступеня (2004), «За заслуги» ІІ ступеня (2016) 

Олексій МАМЧУК, «ЧернівціСпорт»

Коронавірус COVID-19: Буковина, Україна, світ

//

Прочитано 233 раз

Кращий гравець Буковини у міні-футбольному сезоні 2019/20

Новини ФСК «Буковина». Партнер рубрики — піцерія-ресторан італійскої кухні Al Vesuvio

Буковинський футбол. Партнер рубрики — KOSTUMCHEK

Новини

Стеж за новинами
ЧернівціСпорт у соцмережах!

Нас 1536!

Нас 3091!

Нас 326!