Представники Івано-Франківської області зіграли контрольний матч із «Буковиною», у якому святкували перемогу – 3:2. Після гри «ЧернівціСпорт» поспілкувався з Сергієм Турянським. Сергій Миронович пригадав цікаві моменти зі свого футбольного життя. 

«З тренерами завжди знаходив спільну мову» 

- Як виник варіант із вашою роботою у коломийському «Покутті» ? 

- Мені зателефонував президент «Покуття» Олександр Тарасюк та запросив у команду. Я вже відійшов від футболу та не хотів ніде працювати. А Коломия – моє рідне місто. У коломийської команди вийшов казус із тренером. Напередодні чемпіонату «Покуття» залишилося без тренера. Я і раніше хотів працювати у Коломиї, однак не складалося. А тут виник варіант із «Покуттям». Я прийняв цю пропозицію. 

- У складі різних команд Ви грали проти чернівецької «Буковини». Які спогади залишилися від цих матчів ? 

- Важкі. У Чернівцях ми, так би мовити, мало що ловили. «Буковина» майже постійно нас обігрувала. У Чернівцях важко було грати. Я згадую і 1987 рік та наступні роки… Пригадую і чернівецьких гравців. Зокрема, тут поспілкувався з Віктором Мглинцем. Іноді спілкуюся з іншими колишніми футболістами «Буковини». 

- Більшу частину футбольної кар’єри Ви провели в івано-франківському «Прикарпатті». Можна припустити, що виступи у цій команді Вам запам’яталися найбільше… 

- Ніби так. Зрештою, усюди була хороша атмосфера. Мене скрізь приймали гарно. Я завжди знаходив спільну мову з тренерами. Зрозуміло, що особливе місце займає «Прикарпаття». Івано-Франківськ теж моє рідне місто. Я там живу. 

«Казали, що забив гол у стилі Григорія Федотова» 

- У 1983 році Ви грали у вищій союзній лізі за команду «Ністру» (Кишинів). Сталося так, що це був єдиний Ваш сезон в еліті союзного футболу… 

- Дійсно, це був мій єдиний сезон у вищій союзній лізі. Відіграв за «Ністру» приблизно двадцять матчів. Якщо не помиляюся, то 9 ігор провів у основному складі. А так – виходив на заміну. Пригадую матч із «Зенітом». Здається, що це була рання весна. Ми програли, однак я забив гарний гол. Цей матч на увесь союз коментував Микола Озєров чи Володимир Перетурін. Зараз вже точно не пам’ятаю. Казали, що молодий нападник забив гол у стилі Григорія Федотова. У мене є що згадати. Є також спогади і про роботу з різними тренерами. 

- Чим Вас запам’яталася гра у «Прикарпатті» під орудою зірки київського «Динамо» 70-80-х років Віктора Колотова ? 

-Віктор Колотов прийшов, так би мовити, зі школою. Колотов – це київська школа. Там вже зовсім інші пішли навантаження. Він і умови покращив. Мова йде про харчування, форму, проживання. Збори також у нас були чудові. Була можливість плідно працювати та відновлюватися. Віктор Колотов – велика Людина. 

У сезоні – 1993/94 івано-франківське «Прикарпаття» із Сергієм Турянським здобуло путівку у вищу лігу. 

Верхній ряд: Ігор Юрченко, Микола Юрченко, Сергій Турянський, Андрій Романчук, Роман Русановський, Ігор Крапівкін, Михайло Луців, Тарас Ковальчук, Роман Русак, Олександр Микуляк, Дмитро Мазур, Михайло Гнатишин. 

Нижній ряд: Павло Ірічук, Володимир Ковалюк, Ігор Стахів, Тагір Фасахов, Михайло Старостяк, Володимир Головатий, Анатолій Редушко, Ярослав Ватаманюк. 

- 15 березня 1994 року Ви зіграли у Хайфі матч у складі збірної України. Наша команда поступилася ізраїльським футболістам – 0:1. У лавах нашої збірної виступав ще один гравець «Прикарпаття» - Микола Юрченко. Чим запам’яталася Вам поїздка до табору національної збірної України ? 

- Я чудово пам’ятаю цю поїздку. З одного боку – було приємно, а з іншого – мені було вже за тридцять… Розумів, що перспективи вже немає. Зрештою, приємно було отримати цей виклик. Поспілкувався з відомими гравцями. Зокрема, Олегом Лужним. Однак, тоді у збірній були молоді футболісти, які, зокрема, представляли «Дніпро». Це незабутні враження. Історія, то є історія. Приємно, що у моїй футбольній біографії є збірна України. 

- Не можу не поцікавитися Вашими враженнями від гри чернівецької «Буковини»… 

- Після гри розмовляв з наставником «Буковини». Чернівецька команда грала під великими навантаженнями. Це – закономірно. Гравці «Буковини» працюють в іншому режимі, аніж ми та інші аматорські команди. Мені дивно те, що чернівецька команда перебуває у нижній частині турнірної таблиці. Я не слідкував за іграми «Буковини». Якщо вона зміцнить ще кілька позицій досвідченими виконавцями, то я бачу її хорошу перспективу. «Буковина» мені сподобалася. Я бачив матч команди в Івано-Франківську проти рівненського «Вереса». Чернівецький колектив – живий, організований. 

Довідка «ЧС» 

Сергій ТУРЯНСЬКИЙ народився 25 травня 1962 року в Коломиї Івано-Франківської області. Грав за команди «Автомобіліст» (Тирасполь), «Ністру» (Кишинів), СКА «Карпати» (Львів), «Прикарпаття» (Івано-Франківськ), «Таврія» (Сімферополь), «Нива» (Вінниця), «Ньїредьгаза» (Угорщина), «Хутровик» (Тисмениця), «Нива» (Тернопіль). У 1994 році зіграв один матч за національну збірну України. 

Тренував івано-франківське «Прикарпаття» та аматорські команди «Тепловик» (Івано-Франківськ), «Тисмениця», «Карпати» (Яремче), «Придністров'я» (Тлумач). У 2019 році очолив коломийське «Покуття».