Велика частина спортивного життя гравця пов'язана з Буковиною. Зокрема, уродженець Києва виступав у першій лізі чемпіонату України за колектив «StarLife-Чернівці».

Портал «ЧернівціСпорт» скористався нагодою поспілкуватися з гравцем. 

- Іване, де тебе застав початок війни ?

- Першу добу я був у Києві. Перебував у підвалі школи. Це був найнебезпечніший варіант. Потім дізнався про те, що є варіанти залишити Київ. Ми за годину зібралися з родиною. Я зібрав усіх родичів, за яких відповідаю. Згодом знайшли місце, де можна переночувати та прийняти рішення, що далі робити. Там пробули кілька діб. Я вивіз родину у Молдову. Потім вони розмістилися в Європі у безпечних умовах.

А для мене оптимальним містом стали Чернівці. Тут у мене багато знайомих. Мені сказали: «Приїжджай. Ми допоможемо». У Чернівцях живу у В'ячеслава Гавлюка, у якого грав у буковинській команді. В'ячеслав Васильович мене виручив. За це я йому дуже вдячний. Я допомагаю В'ячеславу Гавлюку у школі, де він працює. Там багато гуманітарної допомоги. Допомагаю тим, чим можу: щось перенести, відвести на машині.

- Твоя думка про все, що зараз відбувається у нашій державі?

- У моїй голові це тривалий час не вкладалося. Не уявляю те, що подібне може статися у XXI столітті... Логіка тут не працювала. Мені було складно це усвідомити. Зрештою, через кілька днів усвідомив, що з такими обставинами треба жити та робити все для допомоги близькими, рідним, волонтерам... Це - жахливо. Це, напевно, найдоречніше слово, яке можна підібрати.

Я людина, яка у військовій справі не розбирається. Звісно, що хотілося якнайшвидшого завершення війни. Зрештою, якщо думати логічно, то очікувати на завершення військових дій завтра чи через тиждень, складно. Я розумію, що це може тривати від кількох тижнів до місяців. Ніхто не може чітко спрогнозувати те, коли це закінчиться. На це впливає дуже багато факторів. 

- Ти тривалий час виступав за чернівецькі команди. Які враження залишилися від буковинського періоду ?

- Спогади тільки позитивні. У Чернівцях багато чого змінилося у найкращий бік. Зокрема, це зал. Для України за кілька років побудувати такий комплекс («Маленький Париж» - авт.) - це щось неймовірне. Цей комплекс підходить під вимоги вищої ліги: з трибунами, різними приміщеннями, рестораном, готелем. У цьому комплексі є усе необхідне. У місті є моменти, яких раніше не було. Щось побудувати, відремонтували. Це також кидається у вічі. Коли проїжджав поблизу «Олімпії», то побачив український прапор. Дізнався, що він з'явився нещодавно. У Чернівцях сталося багато позитивних змін. Шкода, що знову опинився у Чернівцях через такі обставини. Однак задоволений тим, що зараз перебуваю тут.

- Як склалася твоя спортивна доля після того, як залишив команду «StarLife-Чернівці» ?

- Я більше не грав у першій лізі. Сконцентрувався на роботі. Працював навіть у вихідні. Тому варіантів кудись їздити не було. Грав у Києві у двох лігах - Лізі Монстрів та Лізі Героїв. Матчі відбувалися у будні та вихідні дні. Були також додаткові тренування. Так проходили останні сезони.

- Чи були у тебе пропозиції повернутися у буковинську команду першої ліги ?

- Запрошували, однак тоді у мене не було фізичної можливості виділити час для того, щоби кудись їздити. Це було основним фактором.

- Твої побажання шанувальникам баскетболу у цей непростий час...

- Мирного неба. Це нам усім потрібно. Щоби якнайшвидше завершилася війна нашою перемогою та усі були живі та здорові.

-

Довідка «ЧС»

Іван ПОЛЄЖАЄВ народився 4 березня 1989 року в Києві.

Виступав за команди БК «Київ», «Дунав» (Болгарія), «Будівельник» (Київ), «Муссон» (Севастополь), «StarLife-Чернівці».

Олексій МАМЧУК, «ЧернівціСпорт»