На початку 90-х років Олександр із успіхом захищав кольори чернівецької команди. Захисник встиг зіграти за «Буковину» у першій союзній лізі та у вищому дивізіоні українського чемпіонату. Зараз Олександр Войтюк працює у стрийській «Скалі». У розмові з «ЧернівціСпорт» Олександр пригадав свої виступи за «Буковину».

Пропонуємо вашій увазі фоторепортаж з матчу Буковина — Скала 0:3. 

«Ми би могли потрапити у вищу лігу» 

- Олександре, як Ви потрапили у «Буковину» напередодні сезону – 91? 

- Як Ви знаєте, я виступав у першій союзній лізі за львівські СКА «Карпати». Це – військова команда. Був солдатом, потім прапорщиком. У 1990 році у мене завершувалися усі ці справи. А «Буковина» тоді грала у буферній зоні та вирішила завдання виходу у першу лігу. До речі, у 1990 році львівську команду перевели у Дрогобич. Згодом я звільнився з лав радянської армії та отримав запрошення від, на жаль, вже покійного Юхима Школьникова. Залишалися лише формальності – звільнитися та приїхати на збори. 

Тоді Кубок першої ліги відбувався у Фергані. Я приєднався до чернівецької команди. У теплі краї летіли разом із Борисом Фінкелем зі Львова. Потім до «Буковини» приєднався ще один колишній гравець команди СКА «Карпати» Василь Бондарчук. 

1991 рік. Чернівецька «Буковина» перед дебютним матчем у першій союзній лізі з командою «Шинник» (Ярославль). На фото - Володимир Циткін, Юрій Махіня, Віктор Мглинець, Олександр Войтюк, Олександр Кисляков, Василь Бондарчук, Валерій Алістаров, Валерій Королянчук, Василь Задорожняк, Валерій Сарафінчан.

- Чи могла чернівецька команда вже дебютного сезону у першому союзному дивізіоні здобути путівку вищу лігу ? 

- Могла, однак вже тоді була інформація, що відбудеться розвал союзу. А якби усе далі працювало так, як було, то ми би потрапити у вищу лігу. Чим ми були гірше за «Тілігул» ? (у сезоні – 91 молдовський колектив посів друге місце у першій лізі – авт.). У нас, можливо, була не така інфраструктура, однак питання щодо виходу у вищу лігу можна було вирішувати. Тим більше, що ми перебували у верхній частині турнірної таблиці. Посідали друге – третє місця.

- «Буковина» непогано виступала у перщих чемпіонатах Незалежної України. А за підсумками першого кола сезону – 1992/93 підопічні Олександра Павленка посідали четверте місце у вищій лізі. Які фактори посприяли успішній грі чернівецької команди ? 

- У «Буковині» ще залишалися кваліфіковані футболісти. У нас була награна команда. Думаю, що у нас усе пішло, так би мовити, «по накату». Вболівальники із задоволенням йшли на футбол. Якщо взяти першу союзну лігу, то тоді не було зайвого квитка. Шанувальники футболу знали куди йшли та отримували задоволення від гри. 

«Ми відіграли за любов до футболу» 

- З яких причин Ви змінили «Буковину» на запорізьку команду «Торпедо» ? 

- На жаль, люди повернулися спиною до чернівецької команди. Я тоді отримав запрошення від Євгена Лемешка перейти у запорізьке «Торпедо».

Сталося так: з того, що обіцяли, я нічого не отримав. Можна сказати, що ми відіграли за любов до футболу. Ми ще почекали два – три тижні та поїхали на збори у Сирію. Після цього питання щодо команди не вирішувалися. Тоді Валерій Богуславський та Олександр Павленко скзали, що моє питання не вирішується і я можу їхати. А Валерій Алістаров поїхав подивитися на те, де має бути його квартира у Чернівцях. Дали Валерію адресу. Приїхали… Будинок вже стояв, а під'їзду ще не було… 

- Чи підтримуєте контакт із гравцями, з якими грали у «Буковині» ? 

- Так. Ще за часів гри у «Буковині» дружив  із Віктором Мглинцем, Валерієм Королянчуком, Валерієм Сарафінчаном. Можна сказати, що це була наша компанія. На Буковині непогані люди. Той же Юрій Гій, Василь Задорожняк. У нас була футбольна сім'я. 

- Вам не прикро те, що «Буковина» грає лише у другій лізі вітчизняного футболу ? 

- Усе залежить від обласної та міської влад. Якщо повернутися обличчям до футболу, до сильна команда може зявитися у будь-якому місті. І не тільки у Чернівцях. У ті часи, коли у «Буковині» працював Юхим Школьников, існувала зацікавленість команді. Людям все одно треба кудись йти, десь проводити свій час. А коли «Буковина» гратиме вдало, то тут будуть і футболісти, і заповнені трибуни. 

Буковина – футбольний край. А футбольна команда – це обличчя міста. Тут тренували, на жаль, вже покійні Олександр Павленко та Юхим Школьников. Грали у «Буковині» відомі гравці Іван Гакман, Валерій Богуславський…Звісно, що повинна плідно працювати і дитячо-юнацька футбольна школа. 

- Розкажіть про свою нинішню роботу… 

- Коли я працював у львівських «Карпатах», то ми із Романом Толочком посіли перше місце серед дублерів. А коли треба було платити зароблені гроші, то…звільнили з роботи. Так у нас зараз модно. Вже сьомий рік працюю у «Скалі». Працював із дітьми 1995 року народження. Зараз займаюся адміністративною роботою. У нас – економний режим. Працює один тренер, людей не вистачає. Можна сказати, що я - за тренера та адмістратора. У двох ми нібито справляємося. 

Довідка «ЧС» 

Олександр ВОЙТЮК народився 5 січня 1965 року в Луцьку. 

Виступав за команди: 

1982-1983: «Торпедо» (Луцьк) – 32 матчі (4 голи)

1984-1989: СКА «Карпати» (Львів) – 171 (4)

1989: «Волинь» (Луцьк) – 7 (1)

1990: «Галичина» (Дрогобич) – 33 (1)

1991-1992: «Буковина» (Чернівці) – 67

1993: «Торпедо» (Запоріжжя) – 15

1993-1994: «Верес» (Рівне) – 14

1994: «Скала» (Стрий) – 6

1994-1995: «Газовик» (Комарне) – 50 (2)

1996-1997: «Луч» (Владивосток, Росія) – 59

1998-2001: «Динамо» (Львів) – 23 

У 1998-2005 роках працював тренером львівського «Динамо». На початку 2006 року увійшов до тренерського складу львівських «Карпат». З 2011 року – у стрийській «Скалі».