Саме цього дня Дмитрові Івановичу виповнилося 60 років...
Про легендарного гравця говорять - його земляк багаторічний головний тренер ФК «Університет» Микола Осадець, ветеран буковинського футболу Володимир Воронюк та партнер Дмитра Білоуса на футбольному полі Віктор Мглинець.
Микола ОСАДЕЦЬ: «Це велика втрата для Буковини та буковинського футболу. Також це втрата для села Вікно. Там Дмитро виріс та розпочинав свій футбольний шлях. Я трохи старший за Дмитра. Тож десь йому допомагав порадами. Коли він пішов до армії, то мав потрапити у спортивну роту, а опинився в Афганістані. Зрештою, сенс його життя - це футбол. Дмитро назавжди залишився у футболі. Він переніс важку хворобу, однак Дмитро - футболіст. Він не вмів стояти на футбольному полі, а постійно вів за собою команду. Дмитро робив результат. Буковинський футбол зазнав великої втрати. Нехай земля йому буде пухом».
Віктор МГЛИНЕЦЬ: «Мені важко підібрати слова для того, щоби передати біль втрати. Помер наш легендарний футболіст, якого любили як у нашій області, і як мені здається, у всій Україні. Його всі знали за його характер, за його бійцівські якості. Зрештою, його знали як порядну людину. На жаль, Дмитра Білоуса не стало. Вийшло так, що він помер на футбольному полі. Таку смерть, напевно, треба заслужити. Хоча він був молодою людиною. Я вважаю, що 60 років - це ще молода людина. Мені важко говорити... Я ніколи не говорив подібне.
Дмитро був моїм другом. Ми нещодавно з ним грали. Ми збиралися їхати у Київ на фінал ветеранського чемпіонату України. Його не стало... Велика втрата. Мені важко знаходити слова... Сумують усі. Гравці, вболівальники та, зрештою, усі Чернівці».
Володимир ВОРОНЮК: «Футбольна Буковина втратила одного з гравців кращих років чернівецької команди. Як воно усе побудовано... 14 вересня - 80 років Івану Пинзарю та 60 років - Дмитрові Білоусу. Того ж дня Дмитро пішов із життя. Село Вікно. У цьому селі народився хлопець Дмитро, який у рідному селі на толоці бігав у футбол. Тоді не було шкіл та академій, але він грав дуже сильно та цікаво. Дмитро Білоус був улюбленцем публіки.
У 1988 році була гра на Кубок СРСР. У Чернівці приїхала команда «Даугава» (Рига) з відомим фахівцем Янісом Скределісом. У ході матчу суперник вигравав з рахунком 1:0. І тут Дмитро блискучим ударом з метрів 35-ти зрівняв рахунок. Потім у серії пенальті ми здобули перемогу. Там вже Микола Чеботар творив дива у воротах. Хочеться сказати щось тепле, радісне, однак болить серце - ми втратили Дмитра. Царство небесне. Бог розписав термін перебування Дмитра на цьому світі. Він повернувся на рідну землю - у село Вікно. Символічно те, що його останнє перебування у Чернівцях було на стадіоні «Буковина», де він грав багато років. Треба вчитися пам'ятати. Можна багато перераховувати футболістів, які пішли з життя - Кобичик, Сурков, Гузієнко... Вже немає з нами Діми Білоуса. Царство тобі Небесне...».