У інтерв’ю «ЧернівціСпорт» Ігор пригадав те, як грав проти «Буковини», а також висловив свою думку щодо матчі відповіді 1/8 фіналу Ліги чемпіонів «Рома» - «Шахтар». 

«У 20 років грав у основі донецької команди» 

- Ігорю, які Ваші враження від турніру «Весняні ластівки Буковини» ? 

- Звісно, що якби змагалося більше команд, то було би краще. Ми приїхали на той турнір, де грають старші хлопці. Нам треба набратися досвіду та підготуватися до чемпіонату. Треба те, щоби такі матчі ми грали побільше. 

- Чи пам’ятаєте свої матчі проти «Буковини» у складі «Таврії» та «Шахтаря» ? 

- Тоді у Чернівцях була хороша команда «Буковина». Памятаю те, що у 90-х роках ми тут зіграли унічию. А у складі сімферопольської «Таврії» я приїжджав ще молодим. У Чернівцях футбол дуже любили. Тут завжди стадіон був переповнений. Я бажаю «Буковині» грати не у другій лізі, а, принаймні, у першій. Зрештою, такий регіон повинен мати представника в елітному дивізіоні. 

- Пригадується, що у 1987 році Ви виступали за «Таврію» та забили гол у ворота «Буковини»… 

- Так. Памятаю. Коли це було… Я кажу, що у Чернівцях дуже хороший вболівальник. Тим більше, що у Вас – футбольне місто. Якби місцева влада та спонсори знайшли джерела фінансування, то Ваша команда грала би на вищому рівні. 

- Після сезону – 87 Ви перейшли з «Таврії» у донецький «Шахтар», який тоді тренував Анатолій Коньков. З чим пов'язаний цей перехід ? 

- Тоді мені було лише 20 років. Якраз тоді «Таврія» потрапила у першу союзну лігу. Мене ж запросили у «Шахтар». Донецька команда грала у вищій лізі. У 20 років я вже грав у основному складі донецької команди. У вищій союзній лізі грав чотири роки. А потім поїхав на рік в Австрію, однак згодом повернувся у «Шахтар». Звісно, що було цікаво грати у вищій лізі союзу. Команди усіх союзних республік були на високому рівні. Грали у Лужниках, Баку, Єревані, Тбілісі…Я з ностальгією пригадую ті часи. А на «Шахтар» тоді ходило по 40 тисяч глядачів.

- Вашими партнерами у «Шахтарі» були Віктор Онопко, Андрій Канчельскіс, Сергій Щербаков…Тоді було видно, що вони стануть гравцями європейського рівня ? 

- Так. Спочатку Віктор Онопко грав у нападі, а потім його Валерій Яремченко поставив на місце захисника. Щодо Сергія Щербакова, то одразу було видно, що він гравець високого рівня. Якщо би не трагедія, яка з ним сталася, то, на мою думку, він міг стати гравцем світового рівня. З Канчельскісом пограли разом трохи більше року. Він – працездатний хлопець. Зрештою, команда «Шахтар», особливо у 1991 році, була дуже хорошою. 

- Пригадую, що у 1991 році «Шахтар» перемагав на виїзді чемпіона союзу московський ЦСКА – 4:3… 

- А вдома ми зіграли 1:1… 

- У домашньому матчі «Шахтаря» із ЦСКА армійцям допоміг арбітр Рагімов із Баку… 

Так. На 90 хвилині матчу повз мене пробіг гравець, який впав. Там стовідсотково пенальті не було. Скажу, що у першому колі сезону – 91 ми йшли на другому місці. Ми зіграли 14 матчів та у жодному з них не поступилися. А у п’ятнадцятій грі поступилися «Дніпру». Із ностальгією пригадуєш ці часи.

Є що згадати і за період Незалежності України. Особливо пригадуються 1995, 1997-1998 роки. Тоді глядачі також ходили на футбол. Зараз же, враховуючи сьогоднішні події, то хотілося би кращого. 

- З яких причин Ви не затрималися у австрійській команді «Санкт-Пельтен» ? 

- У мене був агент, з яким підписав контракт на рік. Мене хотіли залишати, однак коли приїхав у відпустку, то надійшла пропозиція повернутися в «Шахтар». Мені зателефонував Валерій Яремченко. Я вирішив повернутися. Про своє рішення не жалкую. 

- Чи немає у Вас бажання попрацювати наставником команди Прем'єр-ліги? 

- Є. Я вже шість років тому тренував «Іллічівець». Майже рік був виконувачем обов’язків головного тренера маріупольської команди. Президент «Іллічівця» Володимир Бойко був золотою людиною. Ми ж залишилися у Премєр-лізі. Усе ніби було гаразд, однак обставини склалися по-іншому. У Маріуполь запросили Миколу Павлова. Я ж повернувся у «Шахтар». Звісно, що хочеться тренувати колектив Прем'єр-ліги. 

«Шахтар» мусить пройти «Рому» 

- Не можемо не поцікавитися Вашою думкою про матч – відповідь 1/8 фіналу Ліги чемпіонів «Рома» - «Шахтар»… 

- Буде важка гра. З таким складом, як у «Шахтаря», він мусить пройти «Рому». Там буде важко. Я знаю те, які вболівальники в Італії. Думаю, що хлопці розуміють: на кону вихід у чвертьфінал Ліги чемпіонів. Там вже слабких суперників немає. 

- Ваші побажання буковинським уболівальникам… 

- Бажаю буковинцям побачити свою команду у Прем'єр-лізі. Чернівці – хороше місто. Вболівальники тут чудові. Якщо команда гратиме вище, аніж у друга ліга, то вони ходитимуть на футбол. Головне те, щоби обличчям до команди повернулися влада та спонсори. Просто так – нічого не буває.  Будуть вкладатися гроші – буде команда. Тоді сюди приїдуть хороші футболісти. Візьмемо, наприклад, «Верес» (Рівне). Чим Чернівці гірше за Рівне ? Нічим. Чернівці повинні бути в еліті українського футболу. 

Довідка «ЧС» 

Ігор ЛЕОНОВ народився 14 вересня 1967 року у місті Керч. Виступав за команди «Океан» (Керч, 1984 рік) – 17 матчів (4 голи), «Таврія» (Сімферополь, 1985-1987) – 117 (24), «Шахтар» (Донецьк, 1988-1991, 1993-1995, 1996-2000) – 249 (10), «Санкт-Пельтен» (Австрія, 1992) – 9 (1), «Флорідсдорф» (Австрія, 1992), «Кремінь» (Кременчук, 1996) – 13 (1), «Металург» (Донецьк, 2000) – 8 (1), «Зоря» (Луганськ, 2001) – 1 (1), «Волгарь-Газпром» (Астрахань, Росія, 2001) – 17, «Газовик – Газпром» (Іжевськ, Росія) – 12 (1). 

Після завершення кар’єри гравця працював у структурі донецького «Шахтаря». У 2011-2012 роках – виконувач обов’язків головного тренера маріупольського «Іллічівця». Зараз головний тренер «Шахтаря» (U17). 

Досягнення: 

Переможець другої союзної ліги (6 зона): 1985, 1987

Срібний призер другої союзної ліги (6 зона): 1986

Срібний призер чемпіонату України: 1994,1997,1998,1999

Володар Кубку України: 1995,1997