- Микита, знаю, що у Чернівці ти приїхав не вперше...

- Приїхав у Чернівці вже вдруге. Причина приїзду - та сама. Я родом з Краматорська Донецької області. У 2014 році з родиною переїхав у Чернівці. Я залишився на Буковині. Вчився у Чернівецькому національному університеті та грав за місцеву команду БК «Чернівці». Цього року з родиною знову переїхав у Чернівці. У порівнянні з Києвом, де ми живемо, тут спокійно.

У Чернівцях загалом усе чудово. Тренування у Палаці спорту «Маленький Париж» відбуваються щодня. Тут збудували дуже хороший зал. Велика подяка тим людям, які це зробили. Це великий крок для баскетболу у Чернівецькій області. Вже можна приймати змагання високого рівня.

Велика подяка також, насамперед, тренерові Геннадію Водовозу. Тренування потрібні для голови, розвантаження. Я звик завжди тримати себе у формі. Зараз невідомо те, що буде завтра. Не виключаю, що завтра треба буде кудись їхати. Тому необхідно тримати себе у формі.

- Де тебе застав початок війни ?

- Я був у Києві з дружиною. А родина перебувала на Донеччині - у Краматорську. Усіх вдалося вивезти. Разом усі поїхали. На другий-третій день війни ми вже були тут.

- Наприкінці минулого тижня окупанти обстріляли ракетами вокзал рідного для тебе Краматорська...

- Мені важко про це говорити... Це велика трагедія. Це моє рідне місто, де я виріс, провів своє дитинство. Є багато знайомих, які ще залишилися там. Залишилися у Краматорську і мої дві бабусі. Саме у той час вони повинні були їхати потягом на Хмельницький. У мене шоковий стан від того, що сталося. Загинуло багато людей... Це жах для мене. Немає таких слів для того, щоби описати те, що коїться в душі. Віримо у краще.  

- У фінальній серії першолігового чемпіонату України - 2020/21 твоя тодішня команда «Хмельницька Політехніка» грала з буковинським колективом «CHEBASKET». Які враження залишилися від матчів ?

- Максимально позитивні. Фінальна серія - це завжди цікаво. Склалося так, що за своє спортивне життя багато разів грав у фіналах. Чернівецька команда була дуже сильна. Нам було важко з нею грати. Про це свідчить і рахунок у серії. Ми виграли з рахунком 2:1, однак було дуже важко.

- Чи є у тебе бажання у майбутньому пограти за чернівецьку команду ?

- Я ніколи не кажу ніколи. Все може бути. Якщо будуть цікаві пропозиції для мене, то чому би ні. Я обожнюю Чернівці. Це моє друге рідне місто. Я тут відчуваю себе так, як вдома.

- Твої побажання українцям...

- Наразі у мене єдине побажання - тримати той дух, який нас усіх об'єднує. Україна дуже об'єднана. Це мотивує та змушує нас радіти навіть у таких умовах. Я бажаю усім зберігати себе та мирного неба над головою. 

-

Довідка «ЧС» 

Микита БАЗИЛЄВ народився 4 травня 1997 року.

Випускник краматорської школи №9. Навчався у спортивному складі. Учні цього класу були гравцями юнацької команди баскетбольного клубу «Донецьк», їх тренував колишній наставник кадетської збірної України Микола Гаврилюк. У складі цієї команди Микита п'ять разів ставав чемпіоном України з баскетболу серед юнаків 1996-1997 років народження.

Виступав за команди БК «Чернівці», «Львівська Політехніка» (Львів), «Харківські Соколи» (Харків), КБ «Південне» (Дніпро), «Краматорськ», «Коростень», «Хмельницька Політехніка» (Хмельницький), «Селф Мейд» (Київ).

У складі «Львівської Політехніки» ставав срібним призером чемпіонату України у вищій лізі, срібним призером Всеукраїнської студентської Універсіади.

Переможець першолігового чемпіонату України - 2020/21 у складі «Хмельницької Політехніки». Микита Базилєв став MVP чемпіонату.  

Олексій МАМЧУК, «ЧернівціСпорт»