Фахівець, який запам’ятався роботою у столичному «Арсеналі», зараз тренує команду «Скала» (Стрий, U19). У ексклюзивному інтерв’ю «ЧернівціСпорт» Юрій Михайлович розповів про свою нинішню роботу, а також пригадав ті часи, коли грав проти «Буковини». 

«Футбол у Чернівцях завжди стояв на першому плані» 

- Юрію Михайловичу, як Ви потрапили у «Скалу» ? 

- У Стрий мене запросив генеральний директор «Скали» Луіс Есмі та президент клубу Микола Кміть Хочу подякувати за це запрошення. Я завжди казав, що для мене не проблема те, у якій команді працювати – друга, вища ліга… Тут працюю з командою U-19.

На цьому етапі у мене грають дуже хороші хлопці. Ми за короткий проміжок часу зробили значний крок уперед. Думаю, що ми будемо розвиватися. На хлопців вже звертають увагу. Основне наше завдання – робота з молодими футболістами. Хочемо показати те, що в Україні є не тільки іноземні футболісти. Сподіваюся, що у майбутньому мої хлопці гратимуть у хороших командах, однак треба ще працювати. 

- Ще союзних часів Ви у складі команд «Динамо» (Ірпінь) та «Торпедо» (Запоріжжя) грали проти чернівецької «Буковини». Чим запам’яталися ці матчі ? 

= Мені тривалий час не вдавалося побувати у Чернівцях. Приїздив сюди із великим задоволенням. Чернівці – гарне місто, де проживають чудові люди. Футбол у Чернівцях завжди стояв на першому плані. За моїх часів на футбол у Чернівцях ходили по 17 тисяч уболівальників.

Коли приїжджав у Чернівці із командами «Динамо» (Ірпінь), «Торпедо» (Запоріжжя) та з іншими колективами, то відчувалося, що тут футбольне місто. На Буковині завжди були футболісти високого рівня. А коли у Чернівцях грали такі гранди, як київське «Динамо», то виграти їм було за щастя. Рівень футболу у Чернівцях був завжди дуже високим.

- Ви вже очолювали команду елітного вітчизняного дивізіону «Арсенал» (Київ). Можна припустити, що у Вас є бажання повернутися на цей рівень… 

- Якщо би усе залежало від мене, то звісно, що є. Будуть пропозиції – будемо розглядати. Можна сказати, що працюю там, де працюю. Для мене це не крок назад, а навпаки. Будь-яка практична робота – великий плюс для тренера. Зрештою, життя покаже. Найголовніше – працювати. У мене багато ідей, які поки що реалізовую у «Скалі». Свого часу я вже пройшов шлях від молодіжної команди до головного тренера. Нічого страшного. Я ще раз пройду цей шлях.

«Леонід Кучук – людина, яка 24 години живе футболом» 

- Які спогади залишилися від роботи з такими відомими фахівцями, як В'ячеслав Грозний та Леонід Кучук ? 

- З В'ячеславом Грозним я працював недовго. А щодо Леоніда Кучука, то це окрема тема. Тут можна говорити дуже багато. З приходом Кучука в київський «Арсенал»  ми десь трохи змінили футбольний світогляд. Змінився тренувальний процес, змінилася тактична робота.

Леонід Кучук – людина, яка 24 години живе футболом. Для мене робота з Кучуком у «Арсеналі» та у «Сталі», то велика школа. Леонід Станіславович не стоїть на місці. Ми з ним підтримуємо контакт. Сподіваюся, що ми ще попрацюємо разом. 

- Чим запам’ятався період, коли Ви тренували грузинський «Зугдіді» ? 

- Це своєрідний адреналін. Хтось, можливо, вважатиме, що Грузія, то не зовсім закордон, однак там все по – іншому. Там інша ментальність людей, інший футбол. А чим запам’ятався період у Грузії ? Насамперед, самою країною. Я був у Грузії давно. Тоді ще я у дублі виступав. А коли приїхав, то побачив багато нового. Єдине, що люди там не змінилися – відкритість, душевність, гостинність. Єдине, що там є своя специфіка для футболу та гравців, які відрізняються від наших виконавців. Ставка на технічний футбол. Цим відрізняється південний регіон. Мова йде про Грузію, Азербайджан… Є питання щодо тактичних і фізичних кондиціях.

Робота у Грузії – також великий досвід. У мене там залишилося багато друзів. Не виключаю, що ще доведеться там попрацювати у Грузії. Якщо , будуть якійсь пропозиції, то немає питань. Мені усе там сподобалося, однак є свої нюанси. 

- Ваші побажання буковинським уболівальникам… 

- Набратися терпіння та підтримувати свою команду. Так було у мій час. Ніколи не треба опускати руки. А команді «Буковина» та її наставнику Віктору Мглинцю піднятися вище. Сподіваюся, що у Прем'єр-лізі також гратиме чернівецька команда. 

Довідка «ЧС» 

Юрій БАКАЛОВ народився 16 січня 1966 року у Києві. Вихованець ДЮСШОР «Зміна». Виступав за команди «Динамо» (Київ, дубль), «Динамо» (Ірпінь), «Торпедо» (Запоріжжя), «Металург» (Запоріжжя), «Норд-АМ-Поділля» (Хмельницький), «Нива» (Миронівка), «Верес» (Рівне), ФК «Черкаси», «Кремінь» (Кременчук). 

У 2005 році став працювати у структурі клубу «Арсенал» (Київ). Тренував дубль, а також юнацьку та молодіжну команди столичного клубу. У 2010-2011, 2013 роках – головний тренер ФК «Арсенал» (Київ), а у 2011 - 2012 роках – тренер. 

Працював головним тренером команд «Славутич» (Черкаси) – 2013-2014 та «Зугдіді» (Грузія) – 2016. У 2017 році – тренер команди «Сталь» (Камянське). Зараз працює старшим тренером стрийської «Скали» (U-19).