Володимир Воронюк народився 10 грудня 1942 року у Чуднові Житомирської області.
У 1961 році перспективного гравця разом із Миколою Чепурським і Романом Гаврильцем зарахували у команду «Авангард» (Чернівці).
2 серпня 1961 року дебютував у матчі проти представників Житомира. Матч завершився з рахунком 2:2. Про свій дебют у «Авангарді» Володимир Воронюк: «Я тремтів, злякався… Нічого не пам’ятаю… Я зробив результативну передачу на Леоніда Ігнатенка. Був такий у нас нападник із Челябінська. А на поле вийшов за рахункові 2:1 на користь житомирян».
1961 рік. Перший сезон Володимира Воронюка у буковинській команді.
Після цього Володимир Воронюк провів не один блискучий сезон за рідну команду, однак у 1966 році вирішив перейти у івано-франківський «Спартак».
«У мене вже народився син. А з Івано-Франківська приїхав за мною Мирослав Думанський. Він сказав, що хоче бачити мене у своїй команді. Я приїхав у «Спартак». Мені одразу показали квартиру. В Івано-Франківську був хороший сезон. Ми посіли четверте місце.
Потім приїхав у Чернівці. Дізнався, що тут планується створити команду, яка би вийшла у першу лігу. Як наслідок у буковинську команду повернулися Валерій Семенов, Михайло Мельник, який був у львівському СКА. Семенов грав у Миколаєві. А Іван Пинзар грав у Кишиневі. Вже тоді у «Буковині» були Олександр Павленко, воротар Чоба Кахлик. Приїхали у Чернівці також кваліфіковані гравці із Закарпаття.
У 1967 році ми виступили не дуже вдало. А вже через рік «Буковина» посіла друге місце. Тоді у нас команда була потужна – Петро Кобичик, Леон Грос, Федір Чорба, Анатолій Рабич. А яка у нас була лінія півзахисту ! Іван Пинзар, Михайло Мельник… У нападі грали я та Валерій Семенов, - розповів буковинський футбольний ветеран.
Перший матч сезону – 69 чернівецька «Буковина» провела вдома з дніпропетровським «Дніпром». Ворота «Дніпра» захищав Володимир Пільгуй (замінив у воротах московського «Динамо» легендарного Льва Яшина), а тренував суперника «Буковини» незабутній Валерій Лобановський. Володимир Дмитрович про цей матч каже: «У складі «Дніпра» також був легендарний Андрій Біба. Ми програли з рахунком 0:2, однак про нас ніхто не сказав жодного поганого слова. Навпаки – нам аплодували. А потім ми обіграли запорізький «Металург», за який виступав воротар Олександр Прохоров – майбутній голкіпер київського «Динамо», московського «Спартака» та збірної СРСР. Ми грали з дуже серйозними командами.
У 70 – х роках Володимир Воронюк також був одним із кращих у складі «Буковини». «Ці роки найбільше запам’яталися зміною тренерів. У нас працювали Каневський, Масловський… Кожен тренер працює по – своєму. Я ж на рік повертався в Івано-Франківськ, де тренером працював Віктор Лукашенко. Про цього тренера можна сказати, що він виводив команди на вищій рівень і одразу…звільнявся.
А коли «Буковина» розпочала гірше грати, то тренерський місток очолив Олександр Павленко. Він і запропонував мені повернутися з Івано-Франківська. Я повернувся у чернівецьку команду та грав за неї до 1975 року. 5 травня 1975 року я написав заяву на звільнення», - сказав Володимир Дмитрович. За «Буковину» Володимир Воронюк зіграв 441 матч (125 голів).
«Буковина» зразка 1974 року.
Після завершення кар’єри гравця Володимир Дмитрович працював на заводах «Кварц» і «Сільмаш», а також продовжував виходити на футбольне поле. А у 1977 році Абрам Лерман запросив Володимира Воронюка працювати у «Буковину». Так відомий бомбардир став адміністратором команди. «Абрам Лерман вже тоді, як зараз модно казати, був менеджером. Тоді практично усю роботу щодо тренувального процесу вів другий тренер Олександр Павленко», - сказав Володимир Воронюк.
Володимир Воронюк також працював із Юхимом Школьниковим. Володимир Дмитрович причетний до усіх (!) успіхів у історії «Буковини».
Ще одна сторінка у футбольній кар’єрі – робота у футбольній школі «Буковина». За словами Володимира Воронюка, серед його кращих вихованців – Микола Павлюк, Євген Немтінов, Даніел Раулюк, Микола Цепа…
Вітаємо Володимира Воронюка з Днем народження. Бажаємо щастя, здоров'я та здійснення усіх мрій.
Хто ще народився 4 грудня