Ми скористалися нагодою поспілкуватися з відомим фахівцем. 

- Як Ви добралися з Києва до Чернівців ?

- Я не хотів їхати. А донька Катерина захотіла поїхати. Я потихеньку зібрався та приїхав у Чернівці. Коли ми їхали, то дізнався, що падають бомби... У Чернівцях мене зустрів Олександр Чермак, з яким раніше працювали у «Стрібі». Я у нього і живу.

Багато людей їдуть у Чернівці з Києва, Харкова... У воєнний час буковинці суттєво допомагають нашим співвітчизникам із різних куточків України. Дякую їм за це. Вірю, що незабаром в Україні настане мир.

- Частина Вашого спортивного життя пов'язана з чернівецькою командою «Стріба»...

- Ми непогано грали. За «Стрібу» виступали Давід Майсурадзе, Денис Єлисевич... Про Чернівці залишилися приємні спогади. Дуже хороше місто.

- Розкажіть про свою кар'єру баскетболіста...

- Це було давно... У 80-х роках у складі київського «Будівельника» двічі став бронзовим призером союзного чемпіонату. Тоді за «Будівельник» грали Володимир Рижов, Олімпійські чемпіони - 88 Олександр Білостінний (на жаль, помер у Німеччині), Олександр Волков.

Грав також у київському СКА.

80-ті роки. Команда СКА (Київ).

У Києві тривалий час обіцяли виділити квартиру. Не виділили... Закінчив грати. До речі, тоді ввели трьохочкову лінію. Як наслідок, суттєво зростала роль невисоких гравців із пристойним кидком. Я ж зі своїм вмінням влучно кидати здалеку міг знадобитися команді.

- Згодом Ви поїхали у США. Туди Вас запросив зірковий український баскетболіст Олександр Волков...

- Так. Мене запросив Олександр Волков, який тоді грав у команді НБА «Атланта Гокс». Був у США 40 днів. Відвідував тренування команди НБА. А потім домовилися зробити з Волковим баскетбольну команду в Україні.

Початок 90-х років. Атланта. З Олександром Волковим.

- На початку 90-х роках у Харкові з’явилася команда ТІІТ (Харків). Цікаво, що на перших зборах цього колективу перебували відомі українські гравці - Вадим Пудзирей, Олег Рубан...

- Так. На зборах також були Ігор Ватажок, Олександр Окунський, який, на жаль, у молодому віці пішов із життя. Ці гравці у команді, на жаль, не з’явилися. Окунський та Пудзирей залишилися відповідно в командах «Будівельник» і «Біпа-Мода». Натомість у команді грали Олександр Лохманчук, Ігор Яценко, Володимир Левицький.

Колектив ТІІТ (Харків).

У чемпіонаті України ми потрапляли у 5-ку кращих. А у 1993 році грали у фіналі Кубку України, де поступилися колективу «Біпа-Мода».

Можна пригадати і наш вдалий виступ у Кубку Корача. У сезоні-1993/94 став єдиним представником пострадянського простору, який вийшов у третій раунд єврокубків. Команда ТІІТ грала 2,5 сезони. Я був одночасно президентом клубу і тренером. А клуб зник через фінансові проблеми.

- Пригадайте своїх найкращих вихованців...

- Найкращий вихованець - Олександр Лохманчук. Спочатку Олександр влучними кидками не відзначався. Однак він наполегливо працював над собою. Пригадується матч третього раунду Кубку Корача - 1993/94 проти «Сарагоси». Лохманчук набрав 51 (!) очко. Олександр виконав 10 (!) влучних трьохочкових кидків поспіль.

Можна згадати і Миколу Кафанова, якого, на жаль,трагічно загинув. У матчі з тією ж «Сарагосою» Микола протидіяв гравцеві збірної Іспанії Фернандо Арсезі (зріст Кафанова був 192 см, а досвідченого іспанця - 204). Протистояння гравців завершилося бійкою та обопільним вилученням.

Тимофій Безрук зі своїм вихованцем Олександром Лохманчуком.

- Чи пов'язали Ваші діти життя зі спортом ?

- Ні. Синові 28 років. Він займався тенісом 5 років. Тепер грає для себе.