У «Буковині» уродженець Юрківців (тоді - Заставнівського району Чернівецької області) дебютував у 1984 році. «Коли я повернувся з армії, то виступав за команду гумовзуттєвого заводу. Разом зі мною грало багато футболістів, які у різні часи одягали футболку чернівецької «Буковини» та інших команд майстрів. Тренували колектив ГВЗ Ігор Каліта та Алик Вайнер.

Цьому колективові вдалося виграти чемпіонат Чернівецької області. А у "Буковину" наприкінці сезону-83 мене запросив її тодішній тренер, на жаль, вже покійний Олександр Павленко. Прийняли мене старожили команди добре, треба було лише виходити на зелений газон і доводити, що заслужив право захищати кольори головної футбольної команди області» , - каже Василь Задорожняк.

Сталося так, що у 1985 році Василь залишив «Буковину», а у сезон – 86 розпочав у херсонському «Кристалі». У «Кристалі»  наш земляк провів два вдалих сезони та був капітаном херсонської команди. Напередодні сезону -88 Василь Задорожняк отримав пропозицію повернутися в «Буковину». Наш земляк також мав запрошення від миколаївського «Суднобудівника», сімферопольської «Таврії».

Подейкували, що на Василя звернув увагу відомий фахівець Євген Лемешко, який тоді тренував харківський «Металіст». Та й новий тренер херсонського «Кристалу» – талановитий наставник Павло Садирін пропонував буковинцеві залишитися в його команді. Пан Садирін зробив пропозицію Василеві пограти у херсонській команді рік, а потім вирушити з ним до іменитішого колективу. Як відомо, Павло Федорович очолив московський ЦСКА і зробив цю команду чемпіоном союзу. «Коли Садирін приїхав у Херсон, то мені йшов 26 рік. Це, вважаю, період найбільшого розквіту футболіста. Тож думаю, міг би закріпитися в складі армійського клубу», – зазначив колись Василь.

Врешті – решт, Василь Задорожняк повернувся в «Буковину». У 1988 році «Буковина» стала переможницею шостої зони другої союзної ліги. Того сезону Василь зіграв проти свого молодшого брата Сергія, який виступав за... херсонський «Кристал». Тоді чернівчани зуміли забити два м’ячі у ворота досвідченого голкіпера Віктора Консевича, який відомий за виступами у дніпропетровському «Дніпрі».

За підсумками сезону – 90 чернівецька «Буковина» зуміла здобути омріяну путівку в першу союзну лігу. Вагомий внесок в успіх чернівчан зробив Василь, який того сезону забив десять голів. Не загубився Задорожняк і в першому дивізіоні та вищій лізі українського футболу. Часто-густо дії майстра дозволяли «Буковині» здобувати очки, а для уболівальників Василь став кумиром. Коли ми були ще хлопчаками, то нам хотілося бути схожими не на зірок світового футболу, а на гравців «Буковини». Зокрема – на Василя Задорожняка. Його називали не інакше, як «буковинський Платіні».

Погравши за болгарський клуб «Хасково» та чернівецьку «Ладу», Василь Задорожняк повернувся в рідну «Буковину». На жаль, у домашньому матчі чернівчан із запорізьким «Металургом» (чемпіонат – 1993/94) Василь зазнав важкої травми. Повернувшись на зелений газон, Задорожняк ще трохи пограв за чернівецьку команду, виступав за ФК «Люнен» (регіональна ліга Німеччини), був директором ДЮСШ «Колос» (Заставна). Також популярний гравець створив ФК «Заставна», де виступали кращі юнаки району, а також досвідчені футболісти Василь Мудрей, Олег Бурчак, Сергій Темерівський, Олег Керстенюк, Григорій Токар, Дмитро Гордей, Олександр Бужак.

Вітаємо Василя Задорожняка з ювілеєм. Бажаємо щастя, здоров'я та мирного неба над головою.